Весільний рушник - Рушник - Українська вишивка - Каталог файлов - Персональный сайт
 
П`ятниця
09.12.2016
06:47
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Art-time - твори разом з нами
Головна Реєстрація Вхід
Каталог файлов »

Меню сайту

    ГОЛОВНА СТОРІНКА

    В'ЯЗАННЯ ГАЧКОМ

    ВИШИВКА:

    ПРОГРАМИ ДЛЯ ВИШИВКИ

    ЦІКАВЕ У СВІТІ РУКОДІЛЛЯ

    ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК

    ФОРУМ

    МОЇ РОБОТИ 2013

    ВИСТАВКА РОБІТ




    Категорії розділу
    Каталог узорів [85]
    Рушник [4]
    Вишиванка [4]
    Символіка української вишивки [4]
    Інші статті [2]
    Книги [1]

    Наше опитування
    Якої інформації Ви бажаєте більше отримувати?
    Всього відповідей: 2529

    Головна » Файли » Українська вишивка » Рушник

    Весільний рушник
    09.10.2012, 21:04
    Якщо наречена захотіла сама вишити собі рушник на весілля, то в цій статті вона знайде багато необхідного для того, щоб знати як правильно його оформити.
    Весільний рушник - програма майбутнього подружнього життя. Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.
    Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію.

    Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня.

    Полотно,нитки,голки та ножиці потрібно благословити у Церкві. Полотна треба відміряти стільки,скільки потрібно,щоб не додавати зайвих сантиметрів.Якщо полотна бракує,то не брати того,що залишився,а придбати із новго сувою. Ниток придбати також запасом, щоб не докуповувати. А голка та ножиці мають бути новими, не використовуваними попередньо.

    Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи, заполоч рослинного походження. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном.

    Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

    Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

    Також рушник повинен бути вишитий на цільнотканному полотні, без обрізних країв.

    Вишивати його треба з любов'ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога менше людей про це знали. Краще взагалі нікому не казати, обережніше з вузликами — їх не можна робити!

    Візерунок треба продумати детально, вклавши символічний зміст у нього.

    Рушник повинен складатися з 2 половинок: жіночої та чоловічої.

    На окрему увагу заслуговують кольори в рушниковій композиції, їх поєднання та символіка. Контраст червоного і чорного в народній естетиці став ознакою фізичної краси: пор. типові народнопоетичні епітети: червоні щоки (губи) - чорні брови (очі). У червоно-чорній (на білому тлі)
    Рушник міг бути і несиметричним. Коли народжувалась дівчинка в роду - дошивали квітку, коли хлопчик - дошивали листок, якщо хтось вмирав - вишивали хрестик. Зверху не було ніяких орнаментів, але сяяли зорі та місяць - то боги і предки роди, яких теж згадували та вишивали.

    Так як богиня МОКОША - покровителька пряді (вона пряла нить життя) мала свій день тижня - п'ятницю, то в п'ятницю й заборонялось шити. Згодом християни канонізували цю богиню як ПРАСКЕВИЮ-П'ЯТНИЦЮ. А день її святкування по християнському календарю мінус 14 днів (поправка на реформу календаря) припадає наразі на свято Мокоші, яке святкують рідновіри. Так само з палестини від арабів та євреїв прийшло нелюдське поняття гріха та брудності жінки, особливо під час місячних. Тому стало заборонятись прясти і в цей період. Але це- тупі забобони.
    На те магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.

    Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.
    Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

    Усі слова зашифровані в символах узорів

    Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі. Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти. Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і треба взяти за зразок.

    Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

    Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня. Наші далекі пращури мабуть добре відчували те, бо саме цього дня приступали до весільних рушників.

    Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

    Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у долю. Життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівномірною.

    Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом.

    Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію.

    Спочатку вишивається жіноча половина а чоловіча лише тоді, коли дівчина визначиться з нареченим.

    Кожна половинка складається з 6 частин.
    Частина 1. Кайомка (однакова для обох половинок)

    Частина 2. Дерево роду (різні для обох половинок)

    Між пташками вишивається дерево роду, в якому зашифрована інформація про батьків, бабусь-дідусів, братів-сестер жениха і нареченої, живі вони або померли. Зростає воно з горщика, має два вузли: перший - батьківський, другий – дочірній. Перші вітки – під центральним (батьківським) вузлом – дідуся і бабусі, жениха або нареченої (залежить від сторони рушника), вітки вниз – померли, вгору – живі, справа – батьки матері, зліва – батьки батька. Верхні вітки – бабусі, ніжні – дідусі.

    На центральному вузлі – крапками – тітки і дядьки жениха( відповідно до сторони батька), причому якщо з нижньої сторони- старші за батька (матері), з верхньої – молодші. Для жінок – вишивається трикутник, для чоловіків – квадрат (4 хрестики).
    Другий рівень – батьки. Аналогічно – справа – мати, зліва - батько. Вітки вгору – живі, вниз – померли. Верхній (дочірній вузол) – на нім крапками брати і сестри нареченої (жениха). Зверху – старші, знизу – молодші. Справа – сестри (материнська сторона), зліва – брати (батьківська сторона). На верхньому вузлі у нареченої вишивають петельку, у жениха - дві зайві клітинки.( Внизу знаходиться горщик. Далі йдуть гілки дідуся та бабусі. Вниз гілки - померли, вверх - живі. Зправа - батьки матері, зліва - батьки тата. Потім йде батьківський вузел. На ньому позначаються тітки та дядьки нареченої (у відповідності до сторін батьків), якщо з нижньої сторони - старше тата (мами ), з верхньої - молодші. Для жінки вишивають трикутник, для чоловіка - квадратик. Далі йдуть гілки батьків. Аналогічно зправа - мама, зліва - тато. Вверх -живі, вниз - померли. Найчастіше замість однієї гілки вишивають дві симетричні. Далі йде верхній вузел (вузел нареченої). На ньому точками позначаються брати та сестри. Зверху - молодші, знизу - старші. Зправа - сестри, зліва - брати.Вузел закінчується петелькою (для нареченого добавляються ще дві клітинки).
    Частина 3. Деревця з парою птахів (однакові для обох половинок)

    Птахів повинна бути пара (символ пари ). Деревця можуть бути різноманітні, з ластівками, з голубами, з невідомими звірятками, що схожі на оленів, але тільки під деревом. На даній картині павичі. Рушники центральних областей України особливо багаті на символіку птахів. Різні птахи «співають» на них залежно від того, з якої нагоди вишито рушник.
    Соловей і зозуля вишивалися на дівочих рушниках, вони сумують, бо вишиті окремо, але все ще попереду.
    Павич — дуже пишний птах, часто над ним красується вінок чи вінець. Це символ сонячної енергії, життя і сімейного щастя. Молодят символізують соколи, голуби і півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають у дзьобах ягідку калини, або сидять біля коренів дерева — символу нової родини. Соловій та зозуля вишиваються на дівочих рушниках. Цих птахів часто розміщували на гілці калини, що символізує продовження роду.
    Павичі дуже поважні птахи, на весільних рушниках часто над ними розміщений вінок або вінець. Павич - це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію життя, тому вона птиця сімейного щастя.
    Молодят символізують соколи, голуби та півні. Характерною рисою весільного рушника є розташування птахів голівками один до одного. Вони або тримають в клювиках ягідку калини, або сидять у коріння дерева - символа нової сім'ї.
    Ластівка - ця пташка завжди несе добрі новини. Саме вона піклується про те, щоб людина не пропустила сприятливу пору для створення сімї та зміцнення господарства.

    Частина 4. Побажання для нареченої та нареченого (різні для обох половинок)

    Прошва несе зміст побажання нареченій.Троянди -символ краси, лилиї - символ наперочності, гвоздики - символ вірності, мак - символ продовження роду. Основний мотив оточують маленькими прошвами з скромних узорів цієїж тематики.
    Прошва несе зміст побажання нареченому.Виноград -символ заможності, дуб - символ сили стійкості, калина- символ неперервного сімейного життя. Основний мотив оточують маленькими прошвами з скромних узорів цієїж тематики.
    Дуб і калина - мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

    Дуб - святе дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Про калину вже було сказано як про дерево роду. Отже, хлопці й молоді чоловіки мали при собі чудодійний оберіг життєдайної сили роду.
    Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.
    Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.

    Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
    А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам'ять народу. Дівчата, в сім'і яких був загиблий, з любов'ю і сумом вишивали узори маку на сорочках, а на голови клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

    Лілія. Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії - то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чар.
    Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок - знаку любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдности. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.
    В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він магічний, тому й благословляє пару на утворення сім'і. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківскої та вологої материнскої енергій.
    Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення.
    Та чому ж саме лілія є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квіткі - крин, - порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.

    Виноград. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в'ється на родинних рушниках.

    Троянда. Пишні троянди рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив троянди вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Троянда - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.
    Промовте слово ружа (так раніше називали троянди) і ви з легкістю знайдете в ньому древню назву Сонця - Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові - руда.
    Узори з трояндами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням.
    Там, де троянди складені в систему геометричного узору, ці рослини - не просто квіти - це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему. Можна помітити, що зорі з'єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон космосу.
    Хміль. Узори, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки. Крім центральної України, вона поширена на Поділлі та Волині.
    "Хміль" дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю - це весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" - для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти - це "пучечки в'язати".

    Чорнобривці. Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки. В кожному садочку ростуть чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.

    Берегиня. Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Она сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це - вічне оновлення та гармонію життя.
    Ось вона, чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готової у цю мить розлетітися (вибухнути) у космосі для зародження нового життя. Її віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки вона знає час того магічного помаху-засіву.
    Берегиня - дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку-космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.


    У центральних районах України — на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині — широкого розповсюдження набула орнаментація з пишних рослинних форм: гілки з квітами, що складені у букет, дерево-квітка, вазон-квітка, форми якого різні за своїми абрисами. Священне дерево життя є символом матері-природи. Характерно, що зображення богині-берегині, "дерева життя", так само як і символіка червоного кольору, збереглись на рушниках, що мали ритуальне значення, були в обряді знаком-символом. Мотив дерева-квітки протягом часу зазнав модифікації і щоразу інтерпретувався залежно від смаків і уявлень народних майстрів. Так, на Полтавщині в усіх видах народної творчості ми можемо відзначити широке розповсюдження мотиву дерева, вазона з квітами.

    Вода і Сонце. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії.
    З глибини минувщини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи - Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки на плічку - це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше.
    Але і сама Земля - складова Всесвіту з безліччю зоряних систем і нашим Сонечком, що уособлювало для пращурів священний Вогонь. Зірки, розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним.
    І знову засіяні, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.


    Частина 5. Берегиня або хрест (однакові для обох половинок)
    В будь-якому орнаменті весільного рушника обов’язково має бути присутній знак, що за формою нагадує хрест. Він може бути як вишитий окремо, так і вплетений в композицію. Сам по собі хрест є оберегом для рушника, тому він присутній на всіх вишитих рушниках, не тільки на весільних. Але в весільному рушникові хрест або хрестоподібний знак має ще й інше, особливе значення. Цей знак магічний. Він благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднання батьківської сонячної та материнської вологої енергії.

    Буяння рослин навколо хреста символізує весняне пробудження природи і разом з тим - воскресіння Спасителя.
    У вазонах наші майстрині зазвичай зображували дерева і квітнучі кущі - трансформований образ дерева життя, що пізніше міг замінюватися хрестом. Взагалі хрест можна розглядати як геометричний символ дерева.



    Частина 6. Весільний вінок з ініціалами імен та корона символ вінчання в церкві (однакова для обох половинок окрім ініціалів).

    І ось нарешті весільний рушник вишито. Як же на нього ставати?

    Юрій Мельничук був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд "плюс”, другий — "мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на "нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або… "розрядитися”. Там де "плюс” — має стати чоловік, там, де "мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей.



    У весільному обряді на Київщині початку ХХ століття дослідники нарахували близько 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Але, як запевняє пан Юрій Мельничук, найголовнішим був той, на якому батьки благословляли молодих. Такий рушник — особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли як зіницю ока, передаючи із покоління в покоління. Старий узор нащадки відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду. Загибель роду запрограмувала… мати

    Мати вишила синові весільний рушник. Молодята відбули обряд і зажили мирно, але… нещасливо. Дружина довго не могла завагітніти, коли ж нарешті усе, здавалося, пішло на лад, дитина народилася мертвою. Неначе якийсь злий фатум завис над сім’єю: автомобільна аварія, втрата роботи, хвороби…

    Чоловік, котрий досі був переконаним матеріалістом, дістав із шафи весільного рушника і жбурнув його матері зі словами: "Викинь геть! Через нього усі нещастя!”. Здивована ненька вирішила показати свій виріб знавцям. Ось що розповів працівник Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара” завідуючий сектором "Тканина” майстер народного мистецтва з вишивки Юрій МЕЛЬНИЧУК: — В обрядовому рушникові було щонайменше дві неприпустимі помилки. "

    Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: "на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів.Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.
    Категорія: Рушник | Додав: art-time
    Переглядів: 22036 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.5/13
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу

    Пошук

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2016