Одяг, що носиться поверх сорочки - Інші статті - Українська вишивка - Каталог файлов - Персональный сайт
 
П`ятниця
09.12.2016
03:00
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Art-time - твори разом з нами
Головна Реєстрація Вхід
Каталог файлов »

Меню сайту

    ГОЛОВНА СТОРІНКА

    В'ЯЗАННЯ ГАЧКОМ

    ВИШИВКА:

    ПРОГРАМИ ДЛЯ ВИШИВКИ

    ЦІКАВЕ У СВІТІ РУКОДІЛЛЯ

    ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК

    ФОРУМ

    МОЇ РОБОТИ 2013

    ВИСТАВКА РОБІТ




    Категорії розділу
    Каталог узорів [85]
    Рушник [4]
    Вишиванка [4]
    Символіка української вишивки [4]
    Інші статті [2]
    Книги [1]

    Наше опитування
    Якої інформації Ви бажаєте більше отримувати?
    Всього відповідей: 2529

    Головна » Файли » Українська вишивка » Інші статті

    Одяг, що носиться поверх сорочки
    26.08.2012, 19:35
    Плахта
    Плахта в два рази ширши ніж запаска; своєю формою вона зовсім проста – це два полотнища, зшиті вздовж до половини. Перед тим, як одягнути на себе плахту, жінка перегинає її вдвоє і обгортає нею свій стан, але так, щоб два незшиті полотнища прикривали боки, а зшита половина – зад. При цьому залишається тільки невеличкий розріз спереду, який потім прикривається попередницею.

    Щождо кольору, то плахти бувають різні, але завжди різнокольорові смуги проходять вздовж і впоперек, утворюючи кратки, що нагадують собою шахівницю. Так виткана плахта потім ще вишивається від руки барвистими шовковими нитками. В залежності від орнаменту та переважаючої барви, кожна плахта має свою народну назву, як ось: крижева, хрещатка, грушева, рогатка, синятка, солов’їні очі, закладчина.

    Плахти були найбільше поширені за козацьких часів, коли український національний одяг досягнув найбільшої краси і багатства. Для ткання плахт вживали тоді шовк, вовну, а також і срібні й золоті нитки. В той час в Україні були цілі села, що займалися спеціяльно виготовленням плахт. Над Дніпром, недалеко Запоріжжя є село Успенське; це село колись називалося Плахтіївка. Народний переказ каже, що це село заснував колись козак-запорожець Головко, який жив ще в кінці XVII-го століття; він був великим майстром ткати плахти, від нього навчилися інші, і так за тим селом встановилася традиція виготовляти плахти. В році 1775-му, за якусь провину перед російським військовим начальством, все село було силоміць переселене до Бесарабії і виробництво плахт припинилося. На місце виселених приїхали переселенці з Херсонщини і село з Плахтіївки перейменували на Успенське.

    Після козаччини, коли населення України збідніло, плахти почали ткати тільки з фарбованої вовни; в зв’язку з цим збідніла і орнаментація плахти, знизилася її мистецька вартість. Ті плахти, що ми тепер маємо на Лівобережжі та на Київщині, - це лише залишки колишніх багато кращих плахт. Павло Чубинський пише, що в його час (сімдесяті роки ХІХ ст.) "запаска і плахта були ще у великому вжитку в слідуючих місцевостях: в Полтавській і Чернігівській губерніях, частково в Поліссі, а також місцями в Київській і Подільській губерніях, де звичайно старіші жінки, йдучи до церкви, одягають обов’язково плахту".


    Щождо походження плахти, то судячи з орнаментації, можна думати, що тут ми маємо справу зі старовізантійським впливом. З усіх слов’янських народів плахту ма.ть ще тільки болгари. В деяких народних приповідках згадується про плахту, як ось:

    "Не було в куми запаски, аж гульк: кума в плахті походжає!";
    "Шовкова плахта не к будню, а к святу годиться";
    "Скочила з пенька плахта рябенька".
    Попередниця
    Необхідним додатком до плахти є попередниця, що звичайно шиється з барвистої вовняної тканини. Долішня частина попередниці оздоблюється вишивкою або поперек нашитими стрічками. Колір попередниць підбирається під колір плахти, а тому вони бувають червоні, мині, зелені і білі. Білі попередниці з червоним обрамленням поширені в північній частині України. В останній час білі попередниці з різнокольоровою вишивкою на долішньому краю поширені на Київщині та на Поділлі. На Волині попередниці тчуть на зразок маленького килимка з гарним геометричним орнаментом. Добре оздоблені попередниці зустрічаються на західному Поділлі та в населення українських Карпат; там їх шиють з чорного оксамиту і вишивають шовковим намиттям та оздоблюють різнокольоровим намистом.

    Попередниці при плахті носять однаково і дівчата, і заміжні жінки.

    Історія українського костюма.
    ...Перехідною формою від незшитого до зшитого поясного одягу є плахта. На її генетичний зв'язок з одноплатовою запаскою вказує той факт, що у деяких місцевостях, як уже зазначалося, задня запаска також називалася плахтою. Це дуже давній вид одягу: зображення жіночих фігур, обгорнутих шматком тканини з клітчастим малюнком, зберегли малоазійські пам'ятки VII—VI ст. до н.е.11

    Плахта була характерним елементом святкового костюма на Середній Наддніпрянщині протягом усього XIX ст. На неї йшло більше саморобного сукна, ніж на будь-які види незшитого поясного одягу,— близько 4 м. Тканину для плахт виробляли з сировини вищої якості, складнішою ткацькою технікою. Барвиста (переважно клітчаста) плахта іноді додатково вишивалася вовною або шовком. Все це робило її більш нарядною, ніж інші види поясного одягу. Будучи попервах лише локальним типом убрання, плахта з часом поширилася по всій території Середньої Наддніпрянщини і стала одним із невід'ємних компонентів національного жіночого костюма.


    Запаски й плахта
    Виконувалася плахта з двох полотнищ (гривок) півтора-два метри завдовжки, які зшивалися приблизно наполовину або на дві третини, після чого перегинались удвоє так, щоб зшита частина охоплювала фігуру ззаду, а незшиті крила (криси) вільно звисали по боках. Як і запаску, плахту закріплювали поясом, під який іноді підтикали передні кути крил плахти. Ззаду крила розходилися, і з-під них було видно частину зшитої половини плахти. Як правило, кожну пілку орнаментували до половини на лицевому боці, а решту — на зворотному. Якщо з незшитим поясним одягом дівчата не носили фартух-попередницю (частіше її вдягали жінки похилого віку), то з плахтою вона була обов'язковою як для старих, так і для молодих. Художньому оформленню плахт приділялася особлива увага. На свята у заможних сім'ях носили дорогі ошатні плахти, а спереду пов'язували важку візерунчасту вовняну запаску.
    Типи та способи носіння жіночого незшитого стегнового одягу


    Окрім описаної, побутував й інший вид плахти — без зовнішніх крил, тобто наче півплахти. Вона складалася з двох зшитих пілок; носили її на Чернігівщині та Полтавщині небагаті селянки.

    Крій української плахти без крил нагадує болгарський однопрестілковий поясний одяг (хоча останній по-іншому орнаментувався), а також смугасті білоруські та південноросійські поньови, поширені й в Україні. Ще раз нагадаємо, що «поньова» і «плахта» є спільними для східних слов'ян термінами, які означали плат, полотнище тканини. Давність назв, схожість крою дозволяють вважати цей вид однією зі споконвічних форм одягу слов'ян, хоча у кожного народу він розвивався своєрідним шляхом.
    Візерунки плахт
         

     



    Категорія: Інші статті | Додав: art-time
    Переглядів: 2859 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/2
    Всього коментарів: 0
    Ім`я *:
    Email *:
    Код *:
    Форма входу

    Пошук

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2016