Персональный сайт - Тканини та нитки
 
Середа
07.12.2016
11:39
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Art-time - твори разом з нами
Головна Реєстрація Вхід
Тканини та нитки »

Меню сайту

    ГОЛОВНА СТОРІНКА

    В'ЯЗАННЯ ГАЧКОМ

    ВИШИВКА:

    ПРОГРАМИ ДЛЯ ВИШИВКИ

    ЦІКАВЕ У СВІТІ РУКОДІЛЛЯ

    ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК

    ФОРУМ

    МОЇ РОБОТИ 2013

    ВИСТАВКА РОБІТ




    Наше опитування
    Якої інформації Ви бажаєте більше отримувати?
    Всього відповідей: 2529

    Тканина та нитки

    Для виготовлення рушника брали шмат цілого полотна потрібної довжини. Полотно ні в якому разі не зшивали, бо це означало б перерубану дорогу життя, Ширина рушника визначалася шириною ручного ткацького верстата - 30 - 40 см. За довжиною рушник кратний людському зростові: 150 - 180 см на Поділлі, 300 - 350 см (київські, черкаські, полтавські рушники). Рушники, які мали спеціальне призначення, буди значно довшими. На весіллі, коли зупиняли святковий поїзд і вимагали викуп за молоду ("перейми") довгими (до 12 м) рушниками перетинали дорогу. На довгих рушниках (до 12 м) опускають домовину до ями, проводжаючи людину в останню путь.

    Лляне полотно м'яке, має дрібну клітинку, сірувато-охристі відтінки, а конопляне - жорсткіше, зеленувато-сірих відтінків. 

    Для рушників ретельно готували і вишивальні нитки. У XIX ст. вишивали лляними, конопляними й вовняними нитками ручного виробництва. Нитки пряли з вичесаних волокон льону чи коноплі, намагаючись робити тонку й рівну нитку. Потім нитки білили, фарбували, натирали воском чи жиром. 

    Нитки для вибілювання золили в діжках-"зільницях". У діжку складали намотані нитки, пересипали попелом із спалених дров і заливали окропом. Луг, що утворювався в діжці, поступово вибілював нитки. Потім нитки полоскали у чистій воді й висушували на сонці чи на морозі. У вишивці такі білі нитки часто комбінували із сірими чи зеленуватими небіленими нитками. 

    Нитки фарбували природними барвникам: відварами кори дуба, гілок та ягід бузини й брусниці, лушпинням цибулі тощо. 

    Відвар шишок вільхи. дубових жолудів та бузини давав чорний колір, кори дуба і вільхи - темно-коричневий, кори каштана - світло-коричневий. Відварюючи квіти нагідок і лушпиння цибулі одержували золотисто-жовтий колір. Замочування нитки у розчині лугу, отриманого від спаленої соломи гречки, надавало ниткам світло-вохристого ("пшеничного") кольору. 

    Інтенсивний жовтий колір отримували від запікання в тісті ниток, намочених у конопляній олії. Нитки, пофарбовані в таких спосіб, називались заполоччю, пізніше ця назва поширилася на всі вишивальні нитки. 

    Для одержанні червоного кольору використовували ягоди брусниці, кора крушини - синюватий колір, дрік - зелений. 

    Насичений червоний колір отримували з барвників тваринного походження, які виробляли з личинок червеця (у нас) або кошенілі в тропіках. З висушених личинок робили порошок, який був надзвичайно дорогий. 

    Із середини XIX ст. стали користуватися привізними бавовняними, вовняними, металевими, шовковими нитками, бісером. Для надання більшої ошатності у вишивку вводили золоту та срібні нитки, металеві пластини ("лелітки"). 

    Найкращими для вишивання вважаються шовковi нитки. Сировиною для цих ниток є тоненькі павутинки кокона шовкопряда. які досягають довжини до 2 м. Ці нитки були прівозними і коштували дорого. Їх вживали виключно для виконання найдорожчих речей. 
    Вовняні нитки теж цінувались досить високо. Вони, як і шовк. тваринного походження, мають енергетичну "пам'ять". Вовняні нитки для вишивання найбільше використовувалися на Поділлі, Буковині, Карпатському регіоні. За вовнями йдуть нитки лляні та конопляні. Найменш цінними вважалися бавовняні нитки ("вата"). Проте вони були дешевшими і доступнішими й поступово стали застосовуватись досить широко. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. На відміну від спокійних кольорів природних ниток, яскраві кольори акрилу роблять традиційні українські узори неприродними, кричущими і навіть агресивними.


    Форма входу

    Пошук

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2016